Слово «булінг» донедавна було незнайомим для нас. Хоч як явище він існував завжди — цькування, жорстока, принизлива поведінка. Нині булінг — популярна тема. Ще більшого розголосу вона набула через те, що Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18.12.2018 № 2657-VIII. Він уніс зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про освіту» зміни.
На керівника закладу освіти покладено обов’язок забезпечувати створення у закладі безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування).
Що зробити.
Перевірити наявність та зміст інформації на сайті закладу.
Заклади освіти повинні на своєму сайті або сайті засновника, якщо у закладу немає сайту, розміщувати інформацію, що стосується створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про освіту»).
Вивчити, чи поінформовані учасники освітнього процесу про насилля, булінг: інформаційні куточки для дітей, дорослих з переліком організацій, до яких можна звернутися у ситуації насилля та булінгу тощо.
Перевірити наявність документів та проаналізувати їхній зміст:
– планування просвітницької роботи серед учасників освітнього процесу щодо попередження насильства та булінгу: лекції, засідання круглих столів, бесіди, диспути, години відкритих думок, усні журнали, кінолекторії, акції тощо;
– планування профілактичної роботи з формування правосвідомості і правової поведінки дітей;
– формування у педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей, щоб формувати уміння виокремлювати наявну проблему.
Проаналізуйте звернення батьків і педагогів щодо цього питання. Не забувайте, що булінг може бути і серед працівників закладу. Психологічна безпека — частина безпечного освітнього простору.
Аналіз ситуації у закладі є невід’ємною складовою діяльності із запобігання насильству щодо дітей, працівників, адже лише на його основі можна здійснювати відповідні заходи із запобігання ситуації та розв’язання проблем закладу.
На що звернути увагу.
У першу чергу на рівень поінформованості педагогічної громади про поняття «булінг», його види.
Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) та Порядок застосування заходів виховного впливу, затверджені наказом МОН від 28.12.2019 № 1646.
Як розпізнати стрес, викликаний насильством. Людина:
Куди звертатися у випадку насильства.
Педагогам важливо знати та надавати інформацію батькам, куди вони можуть звертатися по допомогу у випадку насильства. Зокрема до:
На які «гарячі» лінії телефонувати та які послуги вони надають.
Безплатні «гарячі» телефонні лінії:
– 0 800 50 03 35 та 11 61 23 (безплатно з міських телефонів;
– 0 800 50 02 25 та 11 61 11;
Особам, які постраждали від насильства, і зателефонували на «гарячі лінії», нададуть:
Налагодьте співпрацю з соціальною службою сім’ї, дітей та молоді, службою у справах дітей, поліцією, ЗМІ, позашкільними установами, недержавними організаціями.
Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:
– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;
– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;
– глузує із зовнішнього вигляду дитини;
– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;
– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;
– б’ють та ображають дитину вдома;
– принижують дитину, зокрема у присутності інших дітей;
– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;
– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).
Прояви та ознаки булінгу:
Ознакою є систематичність таких дій — це два і більше разів.
Дитина може бути як постраждалою від булінгу, так і кривдником/цею або спостерігачем/кою (пасивним або активним, схилятися на сторону кривдника або жертви).
Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Захищеність в освітньому середовищі — оцінка відсутності усіх видів, форм насильства для всіх учасників освітнього процесу.
Комфортність в освітньому середовищі — оцінка емоцій, почуттів та домінуючих переживань, що домінують, під час взаємодії дорослих і дітей в освітньому середовищі закладу.
Задоволеність освітнім середовищем — задоволення базових потреб дитини у:
Проводьте роз’яснювальну роботу з батьками. Допоможуть вам у цьому буклети від ЮНІСЕФ:
Також ознайомтеся з доповіддю освітнього омбудсмена «Дотримання прав в освіті — 2020».
Про права дитини читайте на сайті Уповноваженого ВРУ з прав людини.
Які методи збору інформації використати.
Вивчення документації:
Опитування: інтерв’ю з вихователем-методистом, практичним психологом, соціальним педагогом, анкетування батьків, педагогічних працівників.
За допомогою опитування дізнаєтеся, чи: